Українському дипломату довелося тікати з Донецька через росіян. Вони хочуть від України другого Алеппо
Екс-депутат Верховної Ради України - Наталія Веселова у 2014 році бачила, як росіяни окупували Донецьку область. Спочатку туди почали приїжджати автобуси з табличками Москва-Донецьк і «спецтуристи». Лише пізніше, за її словами, з'ясувалося, що це диверсанти, які підбурювали людей до незаконних збройних формувань. В інтерв’ю для ta3 вона також розповідає, чому не впевнена, чи оберуть українці знову Зеленського президентом.
Не вистачає ліків та якісного харчування
На YouTube-каналі під назвою Charizma ви публікуєте історії про людей, які постраждали від війни. Хто є центральними героями ваших відеоісторій? Як виник цей проєкт?
Перші відео ми почали знімати ще у лютому 2021 року. Мета нашого проєкту - показати харизматичних українців, які створюють Україну. Героями наших відео були підприємці, митці, науковці, громадські діячі.
Але після початку повномасштабного вторгнення ми почали знімати відео про людей, які борються за Україну, які допомагають іншим. Про волонтерів. Про тих людей, яким вдалось виїхати з окупованих територій. Про біженців, які виїхали в Європу. І навіть про іноземців, які допомагають Україні та українцям.
Також публікуєте історії зі Щоденника волонтера з деокупованих територій на каналі Charizma. З якими людськими проблемами стикаються волонтери? Куди спрямовують найбільше добровільної допомоги?
Наші колеги приїжджають в ті місця, де допомога найбільш потрібна. Це звільнені від окупації міста, такі як Ізюм, Херсон. А також у прифронтові міста, де люди щодня потерпають від обстрілів. Найбільші проблеми, з якими стикаються місцеві мешканці - це зруйновані комунікації, відсутність електроенергії, мобільного зв’язку. Також великою проблемою для людей є доступ до медичних послуг. На деокупованих територіях неможливо придбати ліки, бо росіяни пограбували аптеки та лікарні. Ще одна проблема - це придбання якісних харчових продуктів. Під час окупації росіяни завозили продукти з російської федерації. Місцеві мешканці відмовляються їсти ці харчі через низьку якість товарів.
Після військового нападу Росії на Україну в Словаччині піднялася хвиля солідарності. Як ви сприймаєте допомогу словаків через рік? Чи вони все так же готові допомагати українським сусідам?
Потреби українських біженців за рік змінились. Більшість українців працевлаштувались та забезпечують свої сім’ї самостійно. Тому змінилась і політика надання грошової допомоги від уряду Словаччини. На державну допомогу тепер можуть розраховувати лише ті, хто не може працювати: пенсіонери, люди з інвалідністю, діти. Це справедливо.
Позитивним моментом є те, що власники житла, які поселили до себе українців, отримують компенсацію. Якщо держава перестане виплачувати компенсації, то багатьом українським біженцям доведеться повернутись додому і ховати дітей у підвалах від обстрілів.
Гострої потреби в наданні гуманітарної допомоги вже немає. Тому словаки своє бажання українцям трансформують в інші проєкти.
Я бачу як охоче словаки беруть участь у зборах на автомобілі для Збройних сил України або на “Božena” - машину для розмінування територій.
Я частіше чую від словаків слова підтримки. Думаю, що зараз все більше мешканців Словаччини розуміють, що українці захищають від російської агресії не лише Україну, а й всю Європу. І це не просто пафосні слова, а реальність сьогодення.
Ви можете прочитати інтерв’ю з Наталією Веселовою на ta3.com, також словацькою мовою.