Яким було життя в Бучі до трагедії? Українські сестри описали тихе передмістя
Парки зі старими високими соснами та ландшафтною зеленню, велосипедні доріжки, озера, центр з меншими магазинами та кафе. Якщо ви хотіли втекти від напруженого життя, то ви могли це зробити в місті Буча з населенням у 30 тисяч людей, яке було створене для мирного сімейного життя. Ми запитали близнюків Яну та Юлію Зарудових з Києва про це місто, яке останніми днями пов’язуємо із звірствами російської армії щодо мирного населення та інфраструктури.
У словацьких реаліях ми могли б порівняти Бучу з деякими містечками біля Братислави чи з районним містом Сенец. За словами сестер, Буча пропонувала поєднання доступності до столиці, комфорту та затишку сільської місцевості поблизу соснового лісу.
Зелене місто біля Києва
«Це було одне з найдорожчих і найкращих місць із набагато кращою якістю повітря, ніж, наприклад, у столиці», – описали близнюки. З Бучі до Києва можна доїхати приблизно за 20 хвилин. У місті було багато парків, озер і велосипедних доріжок.
Буча, яка знаходиться на відстані 25 кілометрів від Києва, подобалася людям, які працювали в Києві віддавали перевагу тихому сімейному життю. Так само думав дядько Яни та Юлії – Ігор. Після народження сина вони з дружиною побудували власний сімейний будинок у Бучі. Їм знадобилося вісім років. «Буча відповідала його вимогам – виховувати сина в спокійній обстановці, і при цьому бути поруч із роботою», – згадують племінниці Ігоря.
Сестри та їхні батьки регулярно відвідували дядька Ігоря та його родину в Бучі. Під час візиту вони зазвичай гуляли парками, центром міста або насолоджувалися сімейними моментами на ґанку. Ігорю довелося вжити заходів, щоб захистити свою родину під час російського вторгнення в Україну. «Перші дні вони усі були у Бучі. Потім вони отримали інформацію, що перебування в Бучі буде небезпечним. Тому вони з родиною поїхали до Львова, де жили близько двох тижнів», – розповіли Яна та Юлія.
Синонім російської жорстокості
Буча тепер є синонімом російської жорстокості та руйнування. За словами генерального прокурора України Ірини Венедиктової, на вулицях після звільнення міста від ворожих військ було знайдено 330-340 трупів. У багатьох із загиблих мирних жителів були зв’язані руки та знайдені вогнепальні поранення.
За словами генпрокурора, докази військових злочинів проти російської армії є на кожному кроці. Вона сказала, що російські війська були залучені до «вбивств, катування та боротьби» з мирним населенням, а також вони виннні у вчиненні сексуального насильства. «Ворог підступно обстріляв житлову інфраструктуру ввечері, коли вдома було якомога більше людей», – зауважила вона.
Після виведення російських військ з Київської області Ігор переїхав зі Львова до частини родини, яка проживала в столиці. "Згідно з тим, що він нам розповів, його будинок повністю не знищено, але всюди після вибуху руїни та безлад. Одну машину знесли, іншу разом із коштовностями та грошима викрали", - продовжили вони. "Звичайно, навіть якщо ніхто не хоче залишатися без даху над головою, дім зараз не найголовніше. Його куди більше хвилювали друзі та сусіди, які залишилися в Бучі, ніж будівництво", - передають дядькові слова сестри.